"БІЛОМУ ЛИЦАРЮ" одеських музикантів" частина I.
Присвячено пам'яті Миколи Голощапова

Пройшли вже три роки, як одесити провели у останній шлях видатного музиканта, щирого друга і талановитого викладача джазу - Колю Голощапова. Перебуваючи у Всесвіті Музики, захоплювався різними стилями і жанрами та з насолодою постійно збагачувався інформаційним потоком музичних заходів, театральних вистав, художніх вистав, поширюючі обізнаність і компетенцію особистого погляду на сучасну культуру. Такий широкий і глибокий кругозор надавав можливість Миколі Голощапову презентувати на одеській сцені оригінальні джазові проекти, які зараз сприймаються як справжні дива мистецтва - сміливі експерименти з високим художнім рівнем, які стали ознаками одеської джазової школи. Кожного разу він говорив:"Таке можна зробити за великі гроші чи за особисту зацікавленість!" Все, що робив Голощапов - підготовка великих проектів на сцені філармонії чи академічного концерту у коледжі - містило його особисту відповідальність за підготовку, підтримку студентів і колег, за необхідністю, делікатною критикою - все мало важливість і його особисту зацікавленість.

Згадуючи свої перші кроки у музиці, Микола Якович підкреслював, що було важливим для обрання професії у майбутньому.

Я родом з художньої самодіяльності, звичайного шкільного духового оркестру, яким керував дивовижний музикант, яскрава особистість - Федір Шленцковий.

Він випромінював енергію такої сили, яка все оточення біля нього освітлювала красотою. Поряд з ним любов до музики з'явилася в мене моментально! Це було своєрідним екстазом, і я перебуваю у ньому вже майже 50 років.

Потім була музична освіта у музичному училищі у Ставрополі ( 4 курса пройшов за 3 роки, чим досі горджуся), закінчив Одеську консерваторію, з зацікавленістю грав класичну музику різних жанрів як валторніст, але блище до мене були джазові ритми, гармонія, імпровізація, взагалі - вся естетика джазу! Тоді я відкрив для себе блюзи Каунта Бейсі, вишукані балади Дюка Еллінгтона, блискучу гру Едді Рознера, дивовижне почуття оркестру у партитурах Ніла Хефті. У джазовій імпровізації я знайшов те, чого не було інших формах академічної музиці. У джазі не можна сховатися за технологією, тут - душа на показ.

Це фрагмент великого інтерв'ю, яке Микола Якович дав мені напередодні 60-ти річного ювілею у листопадіі 2000 року. Наша довга бесіда містила спогади про минуле і роздуми про сучасне. Матеріал опубліковала газета "Одеський вісник" на усій полосі під назвою "Як би не склалася доля…".

Сторінка Джаз-клубу ВКО пропонує вам слідкувати за продовженням публікації інтерв'ю з Миколою Голощаповим.

Бесіду провела Олена Шевченко.